Офіційний сайт Краматорського вищого професійного училища

Психологічні хвилинки просвіти

У Краматорському вищому професійному училищі з учнями, які проходять виробниче навчання у смт. Коропець Тернопільської області, психологом Поліною Аблашимовою було проведено «Психологічні хвилинки просвіти».

Зі здобувачами освіти проводилися тренінгові заняття на тему: “Важливість психологічного клімату у колективі. Як будувати доброзичливі відносини у групі».

У перший день тренінгу учням була запропонована теоретична основа теми, а після цього була практична частина заходу.  Здобувачі освіти навчалися працювати разом у команді, шукали спільні рішення питань. У грі “Побудуй квадрат” та “Сімейне фото” всі слухали один одного та тим самим виконали завдання, які були поставлені.

         На наступний день учням також було запропоновано декілька психологічних ігор, метою яких було нагадати важливість та вміння аналізувати інформацію, яка надходить ззовні та вибірково сприймати її у разі необхідності.  

         Наприкінці тренінгу психолог училища ще раз узагальнила отримані знання учнів та провела рефлексію, яка допомогла студентам закріпити знання та поділитися враженнями від психологічних ігор та вправ.

Що таке ФАБІНГ?

Сьогодні ми навіть не уявляємо свого життя без смартфона. Уранці прокидаємось від будильника на гаджеті, спілкуємось, завжди знаємо останні новини, погоду, живемо «он-лайн життям», часто за рахунок звичайного. Звісно ж, винний у цьому не наш улюблений смартфон, а унікальні можливості сучасних технологій та послаблений самоконтроль. Навряд чи хто замислюється, скільки реального часу проходить повз нас, поки ми залипаємо у гаджеті.

            Вам знайома ситуація, коли ваш друг або власне ви «залипаєте» у свій телефон під час розмови. Чи роблять вам зауваження щодо неуважності у розмові? Якщо так, то це є ідеальним прикладом фабінгу, про який ми вам і розкажемо.

            Вчені стверджують, що фабінг виникає на ґрунті психологічних проблем: неадекватної самооцінки, низького рівню самоконтролю та відповідальності, інколи навіть депресивного стану. Під час спілкування фабер постійно, за звичкою, риється у смартфоні, моніторить будь-яку інформацію, переглядає вже раніше побачене, грає в ігри ігноруючи при цьому оточення, залишається поза темою реальної розмови. Постійно тримає смартфон у руці, навіть під час пересування. Лякається, коли згадує, що, можливо, забув телефон вдома, або він може розрядитись. Під час розмови з іншою людиною постійно перевіряє смартфон через звукове сповіщення, часто і безпідставно сканує стрічку новин. Навіть під час вживання їжі не може відірвати погляд від екрану. До речі, психологи стверджують, що спожиті таким чином страви втрачають смакові якості.

            Фабінг – це психологічний термін й означає звичку постійно відволікатися на телефон під час живої розмови. Термін phubbing складається із двох англійських слів: phone – «телефон» і snubbing – «зневажливе ставлення».     Взагалі фабінг — це зневажливе ставлення до співрозмовника, яке виражається постійним бажанням відволіктися від розмови заради того, щоб «швидко зазирнути в телефон». Цей термін був запроваджений в 2012 році.

Фабінг шкодить не тільки тим, що руйнує соціальний зв’язок. Людина, яка піддається фабінгу, відчуває себе непотрібною та нецікавою. Звичайно, бувають ситуації, коли терміново потрібно відповісти на повідомлення чи телефонний дзвінок. У такому випадку потрібно вибачитися перед співрозмовником, владнати всі питання та намагатися більше не відволікатися на телефон.

            У 2015 році у США провели дослідження, і виявилося, що 46,3% людей відповіли, що їхні партнери їх фаблять. Згодом провели ще одне дослідження, і з’ясувалося, що в пар з фабінгом гірші стосунки й частіші сварки та непорозуміння.

            Виходячи з досліджень, найбільший процент фаберів серед представників покоління Z(термін, що застосовується для людей, які народилися з1996—2010). Про них кажуть: «народилися зі смартфоном». Z-ти надають перевагу спілкуванню у соцмережах, а не особистому.

            У їхньому підлітковому світі фабінг діє майже на постійній основі та вважається нормою. Більш стримані у цьому відношенні трохи старші люди: скільки б у вас не було мегаважливих онлайн завдань, ігнорувати співрозмовника на користь смартфона грубо і неприйнятно. Дослідники виявили ще й гендерний бік питання: жінки займаються фабінгом частіше та довше, для них це вияв соціальної інтернет-активності. Чоловіки ж у більшості сприймають смартфон як багатофункціональний технічний пристрій, але й серед них теж є фабери.

На офіційному сайті “Stop Phubbing”, що закликає молодь до живого спілкування, опублікована цікава статистика: 87% підлітків надають перевагу спілкуванню онлайн, а не віч-на-віч.

            Дослідники з’ясували, що люди неспроможні займатися кількома справами одночасно. Наприклад, під час розмови ми поглядаємо на телефон. У такому стані ми можемо почути слова співрозмовника, але не можемо обробити слова й невербальні сигнали з такою швидкістю, як належить. Мозок людини не може зосередитися на чомусь, роблячи одночасно інше, каже нейронауковець Ерл Міллер.

            Люди прагнуть новинок. Ці новинки дає їм інтернет. Ми натискаємо на одне посилання, потім на інше, і так по колу. Коли люди публікують твіт чи пост, одразу отримують реакції у вигляді коментарів чи лайків. Це змушує їх почуватися потрібними настільки, наче весь світ чекає на їхній допис.             Психологи називають це петлею зворотного зв’язку в інтернеті. Що цікаво, вона використовує ту саму систему винагород у мозку, що й кохання чи дружба. Тому люди витрачають час на смартфон та інтернет, а водночас дають собі виправдання – багатозадачність. Ми переконуємо себе, що можемо бути ефективні одночасно в кількох місцях завдяки онлайну. Але це не так.

            Це наче постійне перемикання вперед і назад, яке забирає багато енергії та часу та спотворює відчуття цінності справжнього контакту з друзями. Коли ми сидимо на цифровому ланцюзі, то не присутні повноцінно ані у віртуальному, ані в справжньому житті, каже викладачка МТІ, докторка Шеррі Теркл. До того ж люди це помічають, а тому не відкриваються нам. Це знижує рівень емпатії та зв’язків між співрозмовниками. Є дослідження, яке виявило, що рівень емпатії в студентів вищих навчальних закладів з 1979 до 2009 року зменшився на 40%. А це найбільше падіння з 2000 року.

Австралійці першими звернули увагу на цю проблему. Ними було створено спеціальний рух stop phubbing. Для живого спілкування у багатьох кафе та ресторанах Європи створюються спеціальні умови, наприклад, відключають WI-FI.

            Якщо раптом ця проблема не оминула і вас, є кілька способів, що допомагають позбавитися цієї шкідливої звички.

1. Не обов'язково викидати свій телефон. Просто навчитеся контролювати себе. У компанії друзів не витягуйте телефон із сумки. У вас не буде зайвої спокуси залізти у смартфон контролювати пошту або відповісти на повідомлення електронної пошти. Перевіряйте стрічку новин у соцмережах лише двічі на день. Цього достатньо. Решту часу має бути приділено живому спілкуванню з близькими та друзями.

2. Якщо у твоїй компанії є людина, яка страждає на фабінг, запропонуйте конкурс. Усі мають викласти свої гаджети у центр столу. Той, хто не втримається і першим схопить свій телефон, наприклад, має сплатити рахунок, замовити десерт для всіх.

3. Якщо ви збираєтесь до магазину, залиште смартфон удома. За цей короткий час нічого цікавого в соцмережі без вашої участі не відбудеться. Згодом намагайтеся збільшувати час «розлучення» зі смартфоном.

4. Вдома не варто тягати телефон по всіх кімнатах. Залиште його в одному місці.

5. Місця, де поганий зв'язок, чудове місце для прогулянки з друзями.

6. Будьте людиною слова. Якщо ви дали собі слово не діставати телефон у громадському транспорті без особливої потреби, не варто його порушувати.

            Отже, як підсумок, можемо сказати, що немає у світі нічого найдорожчого за живе спілкування та здорові відносини між близькими та знайомими людьми. І якщо вам, спілкуючись у реальній розмові, заманеться зробити черговий перегляд стрічки новин (вже аж п’ять хвилин пройшло), відкладіть, будь ласка, смартфон та подивіться співрозмовнику в очі.

Сенсорний телефон – засіб зв'язку, а не іграшка для дорослих.

Історія виникнення і діяльності Краматорського вищого професійного училища (№14)

Історія профтехосвіти почалася з початку Петровського часу. Першим навчальним закладом такого типу була Московська школа математичних і навігаційних наук відкрита в 1701 р. Першим професійним закладом в Україні стало Чернігівське ремісниче училище, створене в 1804 р., в якому вчили ремеслам: слюсарному, токарному, плотничому, срібному, чоботарському, різьбі по дереву. За два століття професійна школа зазнала багато змін, але одне залишалось незмінним - підготовці молоді, добре навченим, грамотним кадрам робочих приділялося завжди багато уваги.

2 жовтня 1940 Президія Верховної Ради СРСР видала Указ «Про державні трудові резерви СРСР», в якому була поставлена мета планомірної підготовки кваліфікованих кадрів робочих з міської і колгоспної молоді. До робочої молоді пред'являлися вимоги: вона повинна бути підготовлена  до праці, мати професійно-технічну освіту, володіти глибокими знаннями з професії і змінами у виробничій діяльності. В Україні почалася робота зі створення ремісничих залізничних училищ, шкіл фабрично-заводського навчання.

У той час на базі Новокраматорського машинобудівного заводу створюється ремісниче училище № 1, одне з найбільших училищ в Україні. На перший курс було прийнято понад 800 учнів для навчання за професіями: токаря, фрезерувальника, ливарника, формувальника, слюсаря, коваля. Училище розмістилося в триповерховому спорудженні на перехресті вулиць Леніна та Орджонікідзе (під час війни воно було зруйновано). На першому та другому поверхах знаходилися навчальні кабінети, а на третьому - гуртожиток. Майстерні були на заводі, там, де сьогодні розташований електроцех. Першим директором училища був призначений Рябцев Іван Кирилович, який до цього працював начальником зміни другого механічного цеху НКМЗ.

Але почалася війна ... Улітку 1941 р. відбувся перший достроковий випуск і багато учнів цього випуску пішли на фронт. А училищу було дано наказ евакуюватися на схід. Разом з цехами заводу НКМЗ училище евакуювалося на Урал в місто Орськ. Там учні вчилися і виробляли продукцію для фронту - снаряди та гранати. Після звільнення Донбасу від німецько-фашистських загарбників РУ № 1 повернулося в рідне місто Краматорськ.  У 1950 році був побудований перший корпус училища по вулиці Вознесенського. Вважали, що в ньому будуть вчитися тільки гарячим професіями: формувальника, ливарника, коваля. На першому поверсі розмістилися навчальні класи та майстерні, а на другому - гуртожиток. Контингент ріс, цього приміщення вже не вистачало, і в середині 60-х років до РУ № 1 приєднали другий корпус по вулиці Лазо.

У 1971 р. училище першим перейшло на трирічну систему навчання, тобто учні отримали можливість разом з професією отримувати повну середню освіту. Ремісниче училище № 1 стало середнім професійним училищем  № 14 м. Краматорська. У навчальних майстернях учні виготовляли і збирали верстати "Т-44", 1516А, токарно-гвинторізні верстати 16Б16, пневматичні молота ПН - 75, токарно-свердлильні верстати моделі 2А592, настільно-свердлильні верстати СН-12, лещата слюсарні, слюсарно-монтажні інструменти. Для власних потреб виготовляли різні сантехнічні вироби, садово-городній інвентар. Верстати та інструменти виготовлені учнями користувалися у замовників великим попитом.

За 60 років у профтехучилищі № 14 підготовлено більше 17 тисяч висококваліфікованих фахівців для ЗАТ НКМЗ та інших підприємств Краматорська. За даними відділу кадрів ЗАТ НКМЗ кожен 4-й робітник заводу - випускник ПТУ № 14.

Вересень 2002 - знаменна дата в житті колективу КВПУ № 14, за плідну роботу в галузі професійної освіти, новації у навчальному процесі, високий професіоналізм педагогічного колективу училищу наданий статус вищого професійного училища.

Життя не стоїть на місці. Новий час ставить нові завдання. Багато нових, сучасних, відповідаючи вимогам життя професій, з'явилося у вищому професійно-технічному училищі № 14 за останні роки. Розширюється коло нових професій в училищі, але разом з цим не закрилася жодна спеціальність, яка потрібна ЗАТ НКМЗ. Як і раніше вчаться тут верстатники, слюсарі, електрики, кранівники, модельники, зварювальники.

Вітаємо переможця!

 12 березня 2013 року  в  Горлівському центрі професійно – технічної освітивідбувся II (обласний) етап Всеукраїнськогоконкурсу професійної майстерності серед учнів ПТНЗ з професії «Офіціант».

Детальніше...

Учень КВПУ №14 став переможцем обласного конкурсу

У вересні в м.Харцизськ проводився обласний конкурс професійної майстерності серед профтехосвыти, що вчаться, за фахом «Електромонтер по ремонту і обслуговуванню електроустаткування». Перше місце на цьому конкурсі зайняв учень третього курсу Краматорського вищого професійного училища Віктор Бужак. Краматорське вище професійне училище №14 вітає молоді таланти.

Детальніше...

Людина року – 2007. Переможців визначено!

Цього року 16 краматорчан удостоєно звання «Людина року».

Під час проведення урочистої церемонії нагородження лауреатів акції "Людина року-2007" були названі імена переможців. Представляємо список всіх володарів звання "Людина року-2007" і вітаємо їх з перемогою!

Детальніше...