Афганістан - мій біль, моя пекуча пам’ять

Афганська війна –  героїчна та трагічна сторінка в історії України. Пройшло 30 років з того часу, коли колеса останнього бронетранспортера торкнулися рідної землі. Понад дев'ять років Афганістан був для нас незагоєною раною, вона дає знати про себе і сьогодні. Багато горя, бід і страждань принесли українському народові  ці  дев'ять років і п'ятдесят один день жорстоких битв в чужому краю.

 

До Афганістану було направлено 160 тисяч осіб. За часи бойових дій не повернулися додому з війни - 3360, з яких 3280 загинули, а 80 пропали без вісті і потрапили в полон. Овдовіли 505 молодих жінок і сиротами стали 711 дітей. 4711 батьків та матерів залишилися без синівської підтримки.

Втрати Донецької області в Афганістані склали 357 осіб, Краматорська - шістнадцять. В середньому кожен місяць бойових дій в Афганістані в область прилітав «чорний тюльпан» – військово-транспортний літак, який доставляв тіла загиблих.

Нажаль, хлопцям випала тяжка доля, але, незважаючи на свій молодий вік та відсутність досвіду, вони проявили на афганській землі найкращі людські риси.  В боях  проти міжнародного тероризму та ісламського екстремізму, воїни обмеженого контингенту повторили практично всі хрестоматійні зразки масового та індивідуального героїзму, мужності, відваги і доблесті.

У неймовірно важких умовах бойового життя, далеко від дому, щогодини наражаючись на небезпеку, а часом смертельну, вони зберегли вірність військовій присязі й людському обов'язку.

Зустрічі колективу Краматорського ВПУ з воїнами – інтернаціоналістами  проходять щорічно вже більш 20 років. Ми завжди раді бачити в стінах училища  ветеранів афганської війни, серед яких є і наші випускники. 

Звичайно, заходу, присвяченому ювілейній даті передувала серйозна підготовка. У всіх навчальних групах були проведені уроки мужності «Афганістан: обов'язок, подвиг, трагедія», оформлені тематичні плакати, які висвітлюють війну в Афганістані 1979-1989 років. Мешканці гуртожитку та учні навчальних груп відвідали експозицію у музейній кімнаті історії Краматорського ВПУ, присвячену афганській війні та  книжкову виставку у бібліотеці училища «Час і досі не загоїв рану - цей одвічний біль Афганістану».

15 лютого 2019 року в Краматорському вищому професійному училищі відбулося традиційне свято під гаслом «Афганістан - мій біль, моя пекуча пам’ять». Ми шанували дорогих гостей, учасників бойових дій в Афганістані. У святі прийняли участь Голова Краматорської громадської організації  «Українська спілка ветеранів Афганістану» (воїнів – інтернаціоналістів) Мілентеєв О.Є. та одинадцять ветеранів афганської війни, серед яких випускники училища: Володимир Коргун, Олександр Зибко, Сергій Карабельський. На святі були присутні представники базового підприємства ПрАТ НКМЗ: Брижниченко В.Є. – заступник генерального директора з персоналу та режиму, Цельник В.В. – начальник відділу кадрів та режиму, Тука В.І. – голова профспілкового комітету і його заступники Йоффе М.Г. та Єна А.В.


Першим ветеранів з ювілейною датою привітав депутат Краматорської міської ради, заслужений працівник освіти України, директор училища М.Г. Купріков. Він згадав всіх тих, хто воював і поклав свою долю за кордоном, виконуючи свій військовий обов'язок, віддаючи здоров'я та сили, привітав ветеранів і побажав їм здоров'я, благополуччя й тільки всього найкращого.

На святі пролунали спогади історичних подій, вірші та пісні у виконанні педагогічних працівників та учнів нашого колективу. Ведучі висловили слова подяки воїнам – інтернаціоналістам за відвагу, честь, за вірність переконанням.

В свою чергу, Олександр Мілентєєв та Олександр Зибко від усіх ветеранів афганської війни висловили слова подяки колективу училища та особисто М.Г. Купрікову за плідну співпрацю, чуйне ставлення до них та патріотичне виховання молодого покоління. На честь 30-ої річниці виводу військ з Афганістану М.Г. Купрікову  та воїнам -  інтернаціоналістам були вручені пам`ятні медалі.

На знак вшанування світлої пам`яті тих, хто віддав своє життя, увійшовши в безсмертя, всі присутні схилили голови і вшанували їх хвилиною мовчання. Традиційно свято завершилось покладанням квітів до пам`ятника випускникам училища, загиблим в афганській війні: Володимиру Цимбалу, Олегу Ляшевичу, Володимиру Бухті.

Незважаючи на переоцінку військових подій, подвиг українських солдатів залишається гідним. Вони морально бездоганні. Подвиг воїна - це подвиг віри, боргу, присяги. Наші хлопці, які повернулися з війни, принесли з собою оновлену любов до Батьківщини. Вони, в якійсь мірі, повернули нам високе поняття патріотизму і мужності.

Пройдуть роки. Багато що з часом забудеться. Підуть у небуття дискусії про війни, але вони назавжди залишаться в народі нічим незгладимою трагічної міткою. Залишаться вірші й пісні, народжені на війні, які будуть розповідати про силу духу та мужність солдата. І залишиться наша пам'ять.

Додаткова інформація