Принципи ефективності учнівського самоврядування.
Принципи ефективності студентськоучнівського самоврядування
Студентсько-учнівське самоврядування як сукупність форм студентської самоорганізації та спільної діяльності за інтересами неможливе без відповідних дій з боку педагогів та керівництва закладу освіти. Навіть, якщо мова йде про найвищий ступінь участі – самостійну ініціативу здобувачів освіти – діяльність закладу має бути організована таким чином, щоб нагороджена ініціатива, яка має форму ідей та прагнень, спроб діяти, розвивалась, а не пригнічувалась мікросоціумом в закладі. Більше того, принципи внутрішнього устрою закладу мають не тільки дбати про підтримку і розвиток виявленої учнівської ініціативи, а передусім створювати атмосферу, в якій би культивувалась активність здобувачів освіти. В колективі навчального закладу з давніми традиціями молодіжної участі, з високим рівнем демократичності і партнерства у взаєминах між педагогами та здобувачами освіти та відповідною політикою керівництва інтенсивність участі більша аніж там, де активність у поза навчальній діяльності не заохочується, а спроби неформальної самоорганізації ігноруються чи навіть сприймаються як негативне явище.
Аналізуючи минулий і сучасний досвід організації студентсько-учнівського самоврядування Краматорського ВПУ, ми визначили ряд провідних умов і принципів, які сприяють активізації молодіжної участі в умовах закладу освіти.
ПАРТНЕРСТВО
Одним з базових принципів спільної із здобувачами освіти діяльності в рамках управління життям, організації дозвілля чи просто проведення певних заходів є партнерське ставлення та відповідний тип спілкування, виконання спільних дій. Формування партнерських взаємин на рівні «педагог-здобувач освіти» чи «педагог-директор(заступник)» або ж навіть «здобувач освіти– директор(заступник)» не слід асоціювати з втратою взаємоповаги та встановленням панібратського ставлення. Скоріше навпаки: рівень взаємної поваги та порозуміння значно підвищується, зникає формалізм у взаєминах, підвищується адекватність у сприйманні поставлених спільних завдань та один одного, долаються основні комунікативні бар’єри. Вийти на рівень партнерства у спілкуванні і діяльності можливо передусім через самовиховання і педагогів, і здобувачів освіти, і керівників закладу, адже вимагає від партнерів високої рефлексії, усвідомлення цінності спільної діяльності та важливості спільних цілей.
РОБОТА З АКТИВОМ
У безпосередню діяльність щодо організації студентсько-учнівського самоврядування включається передусім той сектор громадськості, який прийнято називати активом. Наявність працездатного та дієвого активу є суттєвим фактором організації студентсько-учнівського самоврядування колективу, його демократизації. До складу активу входять передусім здобувачі освіти, які виконують ті чи інші суспільні доручення (лідери, члени редколегії, командири груп, представники молодіжної організації). Ключовими характеристиками активу є динамічна структура (змінюваність) та спадкоємність.
Специфічні напрямки організаційно-виховної роботи з активом:
-виховні дії, спрямовані на усвідомлення здобувачами освіти власних обов’язків, функцій та завдання колективу (інструктаж, конкретизація завдань, доручення, колективні обговорення, індивідуальні бесіди, повсякденне
спілкування);
-надання повсякденної практичної допомоги в роботі, організація обміну досвідом роботи;
-контроль і спостереження за роботою активу, критика результатів, створення ситуацій, в яких здобувачі освіти можуть презентувати результати своєї роботи;
-організація самостійного планування, самостійного аналізу результатів, заохочення ініціативи здобувачів освіти;
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ КОЛЕКТИВУ ЧЕРЕЗ ФОРМУВАННЯ ПЕРСПЕКТИВ
Особливе значення у справі студентсько-учнівського самоврядування має формування перспектив цілей учасників. Саме таким чином, на думку педагогів і психологів, забезпечується розвиток і укріплення студентсько-учнівського колективу. Розвиток участі залежить передусім від змістовності і динаміки діяльності колективу здобувачів освіти. А.С.Макаренко свого часу сформулював закон розвитку (руху) колективу: «Колектив повинен постійно рухатись вперед, досягати все нових і нових успіхів, чинити все більший і більший вплив на розвиток і особистісне формування своїх членів». Зупинка у розвитку колективу призводить до його ослаблення і розпаду. Колективна перспективна умова руху колективу – це віддалена у часі мета, що обумовлює прагнення і добровільну діяльність, в якій зацікавлена переважна більшість членів колективу. Характер перспективи залежить від індивідуальних психологічних і вікових особливостей здобувачів освіти, колективних та індивідуальних інтересів і потреб. Аналіз учнівських перспектив дає педагогу вичерпану інформацію про внутрішній стан і настрій здобувачів, їх прагнення, інтереси, мрії, ціннісні орієнтири.
ФОРМУВАННЯ СУСПІЛЬНОЇ ДУМКИ
Вагомим фактором розвитку і досягнення зрілості колективу, а відповідно активізації участі, є формування суспільної думки. Під суспільною думкою слід розуміти ті домінуючі погляди, оцінки, які надаються в учнівському середовищі певним явищам і фактам колективного життя. Формувати і розвивати в колективі здорову суспільну думку можливо лише за умов добре налагодженої практичної діяльності здобувачів освіти, власне кажучи-самої участі. Досить цікавим фактом є двостороння залежність між молодіжною участю та наявністю колективної думки:
- З одного боку, участь здобувачів освіти у різноманітних формах самоврядування (колективній праці і творчості, прийнятті рішень, управлінні та співуправлінні) є необхідним ґрунтом і єдиним можливим середовищем для формування суспільної думки. Переживання з приводу успіху чи провалу, бажання отримати критику і здійснити критичну оцінку самостійно неодмінно супроводжують участь у спільній діяльності і, в той же час, утворюють «фундамент» суспільної думки. - З іншого боку, суспільна думка є «лакмусовим папірцем» молодіжної участі: очевидна наявність в учнівському колективі суспільної думки є доказом причетності здобувачів освіти до подій, з приводу яких вона формується. Враховуючи те, що суспільна думка в учнівському колективі є не просто збігом поглядів кількох людей, а народжене у колективному обговоренні консолідоване ставлення до подій і явищ, можна робити певні висновки щодо демократичності стосунків у колективі.
СТВОРЕННЯ СИТУАЦІЇ ЗМАГАННЯ
Часто використовується як метод активізації молодіжної участі в умовах закладу освіти, оскільки відповідає особливостям юнацької природи, а також є доступним підлітку способом – шляхом співставлення – оцінити результати власної діяльності або ж діяльності колективу. Організація змагання вимагає чіткого формулювання мети і завдань (мотивація діяльності), встановлення певних правил і єдиних умов діяльності, очевидності і публічності результатів.
ОРІЄНТАЦІЯ НА ЗАЛУЧЕННЯ УСІХ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ
Залучення усіх здобувачів освіти до різноманітної і змістовної спільної діяльності (позакласна робота, трудова, громадська та культурно-масова діяльність). Слід організовувати і стимулювати цю діяльність таким чином, щоб вона об’єднувала та згуртовувала здобувачів освіти в дружний і працездатний колектив. Залучення здобувачів освіти до студентсько-учнівського самоврядування неодмінно має ефект, який А.С. Макаренко визначав як «ефект паралельної дії», коли виховна дія, спрямована на весь колектив, чинить вплив окремо на кожного з членів колективу; і навпаки – виховний вплив на окрему особистість у колективі розповсюджується на весь колектив.
ПЕДАГОГІЧНА ДОПОМОГА
Це не контроль в діяльності суб’єктів студентсько-учнівського самоврядування. Даний принцип передбачає забезпечення реальних прав і обов’язків учасників самоврядування; цілеспрямоване навчання організаторів життя закладу необхідним у цій справі умінням і навичкам, створення ситуацій спільного навчання педагогів та здобувачів освіти, взаємонавчання; увага до консолідованої думки чи рішення студентсько-учнівського колективу, обов’язкова наявність реакції на будь-яку активність з боку учнів.