БУЛІНГ. Поради батькам

Багато учнів соромляться розповідати дорослим, що вони є жертвами булінгу. Проте якщо  Ваша дитина все-таки підтвердила в розмові, що вона стала жертвою булінгу, то скажіть їй:

vЯ тобі вірю (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви повністю на її боці);

vМені шкода, що з тобою це сталося (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви переживаєте за неї і співчуваєте їй);

vЦе не твоя провина (це допоможе дитині зрозуміти, що її не звинувачують у тому, що сталося);

vТаке може трапитися з кожним (це допоможе дитині зрозуміти, що вона не самотня: багатьом її одноліткам доводиться переживати залякування та агресію в той чи той момент свого життя);

vДобре, що ти сказав/ла  мені про це (це допоможе дитині зрозуміти, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу);

vЯ люблю тебе і намагатимуся зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека (це допоможе дитині з надією подивитись у майбутнє та відчути захист).

Не залишайте цю ситуацію без уваги. Якщо дитина не вирішила її самостійно, зверніться до класного керівника, майстра виробничого навчання, соціального педагога чи психолога, а в разі його/її неспроможності владнати ситуацію, до адміністрації училища. Краще написати і зареєструвати офіційну заяву, адже керівництво навчального закладу несе особисту відповідальність за створення безпечного і комфортного середовища для кожного учасника навчального процесу.

Якщо педагоги та адміністрація не розв’язали проблему, не варто зволікати із написанням відповідної заяви до поліції.

Форми навчання

На сьогодні отримали широке розповсюдження 3 форми взаємодії учасників навчального процесу під час проведення занять: пасивна, активна та інтерактивна, з огляду на які добираються і відповідні методи навчання. 

         Пасивне навчання 

Пасивне навчання – це форма взаємодії учнів та педагога, в якій педагог є основною дієвою особою і керівником заняття/навчального процесу, а учні виступають у ролі пасивних слухачів, які підкорюються директивам. Викладача з учнями у ході пасивного навчання  здійснюється за допомогою опитувань, самостійних, контрольних робіт, тестів тощо.   

З точки зору сучасних педагогічних технологій і ефективності засвоєння учасниками матеріалу, що подається у ході заняття, пасивні методи вважаються найбільш НЕ ефективним, адже лекція – найрозповсюдженіший метод подання матеріалу у межах пасивного підходу – має найнижчу ефективність. Отже, використовуючи лекцію як метод донесення інформації (особливо нової) до учасників навчального процесу спеціаліст ризикує марно витратити час.

Однак, не дивлячись на це, такий пасивний підхід також має і деякі переваги. По-перше, це відносно проста підготовка викладача до заняття. По-друге, саме пасивний метод дозволяє подати найбільшу кількість матеріалу в обмежених часовихумовах. 

Активне навчання 

Активне навчання – це форма взаємодії викладача та учнів, де учні виступають не пасивними слухачами, а активно залучені до процесу заняття. 

Якщо в пасивному методі основною дієвою особою і менеджером заняття був педагог, то тут усі учасники навчального процесу мають рівні права. Активні методи передбачають взаємодію, вибудовану на демократичних засадах.  

Прикладами активних методів є бесіда, дискусія, відео-лекторій тощо. Кожен у процесі може задати запитання, активно взаємодіяти з викладачем у ході заняття, тим самим виступаючи не пасивним об’єктом, а активним суб’єктом, що визначає хід заняття.

Інтерактивне навчання

Інтерактивне навчання («іnter» – це взаємний, «act» – діяти) означає взаємодіяти, знаходитись у режимі бесіди, діалогу з кимсь.

Іншими словами, на відміну від активних методів інтерактивні орієнтовані на ширшу взаємодію учнів не лише з педагогом, але й між собою, і на домінування активності учасників у процесі навчання.

Роль викладача в інтерактивних заняттях полягає в тому, щоб спрямувати діяльність учасників на досягнення цілей заняття. Педагог також розробляє план заняття (як правило, це інтерактивні вправи і завдання, в процесі виконання яких учні засвоюють тему). 

Отже, основою інтерактивного підходу є інтерактивні вправи і завдання, які виконуються учасниками. Головна відмінність інтерактивних вправ і завдань в тому, що вони спрямовані не лише і не стільки на закріплення вивченого матеріалу, скільки на вивчення нового. 

За яких умов навчання є ефективним?

За яких умов навчання є ефективним?

    Коли учасники мають мотивацію до навчання:

Øнайважливішим джерелом мотивації є потреби та  інтереси учнів;

Øвикладач зміцнює мотивацію учасників навчального процесу моделюванням  власної  поведінки.

    У приязному комфортному середовищі:

Øпедагог створює відповідний клімат,  який  заохочував би  до взаємодії.

    Коли використовуються методи, які відповідають різним стилям і способам навчання:

Øіндивідуальні  особливості учасників навчального процесу та відмінності у способах і стилях навчання поглиблюються із віком;

Øнеобхідно застосовувати різноманітні методи і техніки так, щоб донести ідею до всіх учнів, задовольнивши їхні індивідуальні потреби:

§  звертатися до учасників з аудіальним сприйняттям;

§  писати  на плакатах для людей із зоровим сприйняттям;

§  застосовувати ігри та практичні вправи для учасників-практиків.

    Коли використовуються знання і вміння учасників, які вони вже мають:

Øважливо опиратися на об`єм попередніх знань учнів;

Øнеобхідно створити можливість для обміну знаннями.

    Коли учасники досягають успіхів:

Øзавдання під час навчання мають бути з високою ймовірністю досягнення успіху, з мінімальним ризиком поразки;

Øпорівнювати  учнів між собою не допустимо;

Øнеобхідно визнавати,  що кожен учень є особливим і має свій стиль навчання.

    Коли учні мають можливість випробувати нові знання на практиці:

Ø«Практика творить майстра!»

    Коли учні повністю залучаються у процес навчання:

Øвикористовувати різноманітні техніки, і, перш за все, ті,  де потрібно проявляти інтелект (розв’язування проблем, випадки з практики), емоції (ігри, рольові ігри, обговорення), фізичний розвиток (ігри-розминки, рухливі ігри, конструкційні проекти).

    Коли учасники навчального процесу мають достатньо часу на засвоєння нових знань і вмінь.

Що таке ФАБІНГ?

Сьогодні ми навіть не уявляємо свого життя без смартфона. Уранці прокидаємось від будильника на гаджеті, спілкуємось, завжди знаємо останні новини, погоду, живемо «он-лайн життям», часто за рахунок звичайного. Звісно ж, винний у цьому не наш улюблений смартфон, а унікальні можливості сучасних технологій та послаблений самоконтроль. Навряд чи хто замислюється, скільки реального часу проходить повз нас, поки ми залипаємо у гаджеті.

            Вам знайома ситуація, коли ваш друг або власне ви «залипаєте» у свій телефон під час розмови. Чи роблять вам зауваження щодо неуважності у розмові? Якщо так, то це є ідеальним прикладом фабінгу, про який ми вам і розкажемо.

            Вчені стверджують, що фабінг виникає на ґрунті психологічних проблем: неадекватної самооцінки, низького рівню самоконтролю та відповідальності, інколи навіть депресивного стану. Під час спілкування фабер постійно, за звичкою, риється у смартфоні, моніторить будь-яку інформацію, переглядає вже раніше побачене, грає в ігри ігноруючи при цьому оточення, залишається поза темою реальної розмови. Постійно тримає смартфон у руці, навіть під час пересування. Лякається, коли згадує, що, можливо, забув телефон вдома, або він може розрядитись. Під час розмови з іншою людиною постійно перевіряє смартфон через звукове сповіщення, часто і безпідставно сканує стрічку новин. Навіть під час вживання їжі не може відірвати погляд від екрану. До речі, психологи стверджують, що спожиті таким чином страви втрачають смакові якості.

            Фабінг – це психологічний термін й означає звичку постійно відволікатися на телефон під час живої розмови. Термін phubbing складається із двох англійських слів: phone – «телефон» і snubbing – «зневажливе ставлення».     Взагалі фабінг — це зневажливе ставлення до співрозмовника, яке виражається постійним бажанням відволіктися від розмови заради того, щоб «швидко зазирнути в телефон». Цей термін був запроваджений в 2012 році.

Фабінг шкодить не тільки тим, що руйнує соціальний зв’язок. Людина, яка піддається фабінгу, відчуває себе непотрібною та нецікавою. Звичайно, бувають ситуації, коли терміново потрібно відповісти на повідомлення чи телефонний дзвінок. У такому випадку потрібно вибачитися перед співрозмовником, владнати всі питання та намагатися більше не відволікатися на телефон.

            У 2015 році у США провели дослідження, і виявилося, що 46,3% людей відповіли, що їхні партнери їх фаблять. Згодом провели ще одне дослідження, і з’ясувалося, що в пар з фабінгом гірші стосунки й частіші сварки та непорозуміння.

            Виходячи з досліджень, найбільший процент фаберів серед представників покоління Z(термін, що застосовується для людей, які народилися з1996—2010). Про них кажуть: «народилися зі смартфоном». Z-ти надають перевагу спілкуванню у соцмережах, а не особистому.

            У їхньому підлітковому світі фабінг діє майже на постійній основі та вважається нормою. Більш стримані у цьому відношенні трохи старші люди: скільки б у вас не було мегаважливих онлайн завдань, ігнорувати співрозмовника на користь смартфона грубо і неприйнятно. Дослідники виявили ще й гендерний бік питання: жінки займаються фабінгом частіше та довше, для них це вияв соціальної інтернет-активності. Чоловіки ж у більшості сприймають смартфон як багатофункціональний технічний пристрій, але й серед них теж є фабери.

На офіційному сайті “Stop Phubbing”, що закликає молодь до живого спілкування, опублікована цікава статистика: 87% підлітків надають перевагу спілкуванню онлайн, а не віч-на-віч.

            Дослідники з’ясували, що люди неспроможні займатися кількома справами одночасно. Наприклад, під час розмови ми поглядаємо на телефон. У такому стані ми можемо почути слова співрозмовника, але не можемо обробити слова й невербальні сигнали з такою швидкістю, як належить. Мозок людини не може зосередитися на чомусь, роблячи одночасно інше, каже нейронауковець Ерл Міллер.

            Люди прагнуть новинок. Ці новинки дає їм інтернет. Ми натискаємо на одне посилання, потім на інше, і так по колу. Коли люди публікують твіт чи пост, одразу отримують реакції у вигляді коментарів чи лайків. Це змушує їх почуватися потрібними настільки, наче весь світ чекає на їхній допис.             Психологи називають це петлею зворотного зв’язку в інтернеті. Що цікаво, вона використовує ту саму систему винагород у мозку, що й кохання чи дружба. Тому люди витрачають час на смартфон та інтернет, а водночас дають собі виправдання – багатозадачність. Ми переконуємо себе, що можемо бути ефективні одночасно в кількох місцях завдяки онлайну. Але це не так.

            Це наче постійне перемикання вперед і назад, яке забирає багато енергії та часу та спотворює відчуття цінності справжнього контакту з друзями. Коли ми сидимо на цифровому ланцюзі, то не присутні повноцінно ані у віртуальному, ані в справжньому житті, каже викладачка МТІ, докторка Шеррі Теркл. До того ж люди це помічають, а тому не відкриваються нам. Це знижує рівень емпатії та зв’язків між співрозмовниками. Є дослідження, яке виявило, що рівень емпатії в студентів вищих навчальних закладів з 1979 до 2009 року зменшився на 40%. А це найбільше падіння з 2000 року.

Австралійці першими звернули увагу на цю проблему. Ними було створено спеціальний рух stop phubbing. Для живого спілкування у багатьох кафе та ресторанах Європи створюються спеціальні умови, наприклад, відключають WI-FI.

            Якщо раптом ця проблема не оминула і вас, є кілька способів, що допомагають позбавитися цієї шкідливої звички.

1. Не обов'язково викидати свій телефон. Просто навчитеся контролювати себе. У компанії друзів не витягуйте телефон із сумки. У вас не буде зайвої спокуси залізти у смартфон контролювати пошту або відповісти на повідомлення електронної пошти. Перевіряйте стрічку новин у соцмережах лише двічі на день. Цього достатньо. Решту часу має бути приділено живому спілкуванню з близькими та друзями.

2. Якщо у твоїй компанії є людина, яка страждає на фабінг, запропонуйте конкурс. Усі мають викласти свої гаджети у центр столу. Той, хто не втримається і першим схопить свій телефон, наприклад, має сплатити рахунок, замовити десерт для всіх.

3. Якщо ви збираєтесь до магазину, залиште смартфон удома. За цей короткий час нічого цікавого в соцмережі без вашої участі не відбудеться. Згодом намагайтеся збільшувати час «розлучення» зі смартфоном.

4. Вдома не варто тягати телефон по всіх кімнатах. Залиште його в одному місці.

5. Місця, де поганий зв'язок, чудове місце для прогулянки з друзями.

6. Будьте людиною слова. Якщо ви дали собі слово не діставати телефон у громадському транспорті без особливої потреби, не варто його порушувати.

            Отже, як підсумок, можемо сказати, що немає у світі нічого найдорожчого за живе спілкування та здорові відносини між близькими та знайомими людьми. І якщо вам, спілкуючись у реальній розмові, заманеться зробити черговий перегляд стрічки новин (вже аж п’ять хвилин пройшло), відкладіть, будь ласка, смартфон та подивіться співрозмовнику в очі.

Сенсорний телефон – засіб зв'язку, а не іграшка для дорослих.