БУЛІНГ. Поради батькам

Багато учнів соромляться розповідати дорослим, що вони є жертвами булінгу. Проте якщо  Ваша дитина все-таки підтвердила в розмові, що вона стала жертвою булінгу, то скажіть їй:

vЯ тобі вірю (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви повністю на її боці);

vМені шкода, що з тобою це сталося (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви переживаєте за неї і співчуваєте їй);

vЦе не твоя провина (це допоможе дитині зрозуміти, що її не звинувачують у тому, що сталося);

vТаке може трапитися з кожним (це допоможе дитині зрозуміти, що вона не самотня: багатьом її одноліткам доводиться переживати залякування та агресію в той чи той момент свого життя);

vДобре, що ти сказав/ла  мені про це (це допоможе дитині зрозуміти, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу);

vЯ люблю тебе і намагатимуся зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека (це допоможе дитині з надією подивитись у майбутнє та відчути захист).

Не залишайте цю ситуацію без уваги. Якщо дитина не вирішила її самостійно, зверніться до класного керівника, майстра виробничого навчання, соціального педагога чи психолога, а в разі його/її неспроможності владнати ситуацію, до адміністрації училища. Краще написати і зареєструвати офіційну заяву, адже керівництво навчального закладу несе особисту відповідальність за створення безпечного і комфортного середовища для кожного учасника навчального процесу.

Якщо педагоги та адміністрація не розв’язали проблему, не варто зволікати із написанням відповідної заяви до поліції.

Напрями роботи соціального педагога

Соціальний педагог: Слободенюк Анастасія Дмитрівна

Освіта: Слов`янський державний педагогічний університет, філологічне    

                 відділення «Викладач   української мови та  літератури, англійської

              мови та зарубіжної літератури»

Кваліфікація: спеціаліст

Освіта: Слов`янський державний педагогічний університет, педагогічне

                відділення «Соціальна робота»

Кваліфікація: продовжує навчання за кваліфікацією «магістр»

Головна проблема над якою я працюю, як соціальний педагог у 2018-2019 навчальному році:

«Успішна соціалізація підлітків та створення безпечного середовища для навчання»

Професія «Соціальний педагог»

Офіційно професія «соціальний педагог» з'явилася в нашій країні порівняно нещодавно.  І суспільство ще не зовсім знає чи розуміє, хто такий соціальний педагог. Найчастіше соціального педагога плутають або із соціальним працівником, або з практичним психологом. Без сумніву, ці фахи пов’язані між собою, адже серед академічних дисциплін соціальна педагогіка посідає проміжне місце між психологією та соціологією, поєднуючи в собі певні риси однієї й іншої. Соціальний педагог насамперед виховує вміння не падати духом, навчає самостійно знаходити вихід зі складної ситуації, формує людину, особливо молодого віку, як особистість, здатну впоратися з психологічними та соціальними негараздами.

Професійна діяльність соціального педагога має ряд особливостей. Суть її полягає в тому, що на відміну від учителя чи соціального працівника, соціальний педагог має справу у своїй професійній діяльності з дитиною та підлітком у процесі їхнього розвитку, соціального становлення.

Слід зазначити, що практичний психолог і соціальний педагог є фахівцями, які не можуть бути взаємозамінюваними. У кожного з них відповідно до фаху своя методологія роботи, інструментарій, напрями та зміст діяльності, що відповідають їх функціональним обов’язкам. Психолог більше зорієнтований на внутрішній світ дитини, натомість соціальний педагог обов’язково намагатиметься допомогти соціалізуватися, тобто самореалізуватися, не випадаючи за межі суспільства, знайти своє місце в ньому і водночас бути корисним для інших.

Моя діяльність, як соціального педагога в Краматорському ВПУ, передбачає створення умов для успішної соціалізації та адаптації дитини, як процесу набуття нею соціальної компетентності, формування і ствердження її як особистості, входження в активне громадське життя. Соціальний педагог – особа,  яка покликана об'єднати зусилля родини, училища, громадськості  для надання допомоги учням. Тому слід зазначити, що моя робота за будь-яким напрямком стає більш ефективною завдяки співпраці з психологом, педагогічним колективом, батьками, адміністрацією та спеціалістами з різних соціальних служб. Така взаємодія дає змогу здійснювати інтегрований підхід щодо соціально-педагогічного супроводу учнівської молоді в сучасних умовах.

Сферою своєї діяльності я визначаю соціум, як найближче оточення особистості,  людські відносини, соціокультурні умови розвитку.  Який соціум ми маємо зараз?  В останній десяток років розцвіли такі соціальні проблеми як бідність, алкоголізм і наркоманія, безробіття, бродяжництво і соціальне сирітство, злочинність і жорстока поведінка, насильство та булінг. 

Одним з головних завдань моєї роботи є допомога дитині виразити себе, свої бажання, свої емоції, знайти себе як унікальну особистість. Яким чином вирішується це завдання? Все починається з діагностики. Кожен навчальний рік починається з складання соціальних паспортів груп. На їх основі складається соціальний паспорт Краматорського ВПУ. Спільно з майстрами виробничого навчання  визначаємо, хто з дітей заслуговує більшої соціально-педагогічної уваги.

Існує думка: діти «групи ризику» - це «важкі діти». Але це не зовсім так. Особливої уваги і турботи вимагають діти, які мають певні соціальні проблеми: проблеми в міжособистісному спілкуванні, низьку успішність, важкі соціальні умови, складні відносини між членами сім'ї і т.д. Адже за певного збігу обставин ці проблеми можуть загостритися і дитина не завжди може впоратися з ними. Ось тоді вона стає «важкою». Щоб цього не сталося, я намагаюсь проводити з такими дітьми більш активну роботу. Так для роботи з дітьми, що мають проблеми в навчанні, підключаю психолога, який працює  над розвитком пізнавальної сфери, формує навчальну мотивацію, розвиває певні психічні процеси; вчителів – предметників; керівників предметних гуртків та факультативів, які допомагають дитині впоратися з труднощами і проблемами у навчанні та визначитися в інтересах.  

У своїй роботі я допомагаю визначити інтереси дитині, після чого можу запропонувати  гурток, секцію, в якій вона може розвивати свої інтереси та здібності - це теж допоможе дитині вийти з «групи ризику».

З деякими учнями  потрібно проводити індивідуальну роботу з розвитку емоційної сфери, формування культури почуттів, тобто вмінню замінити негативні емоції позитивними, моральними, етичними, інтелектуальними почуттями.

 Напрями діяльності

Відповідно до  наказу Міністерства освіти і науки України від 22.05.2018р. №509 зареєстровано в Міністерстві юстиції України
31 липня 2018 р. за N 885/32337 «Про затвердження Положення про психологічну службу у системі освіти України»  

 Соціальний педагог Краматорського ВПУ здійснює:

ü  соціально-педагогічний      супровід         здобувачів     освіти,колективу та мікрогруп, осіб, які потребують піклування чи перебувають у складних життєвих обставинах;

ü  просвітницьку та профілактичну роботу серед учасників освітнього процесу з питань запобігання та протидії домашньому насильству, у тому числі стосовно дітей та за участю дітей, злочинності, алкоголізму, наркоманії тощо;

ü  вивчення та аналіз соціальних умов розвитку здобувачів освіти, мікроколективу (класу чи групи), шкільного, студентського колективу в цілому, молодіжних і дитячих громадських організацій.

 Соціальний педагог Краматорського ВПУ бере участь у:

ü  роботi педагогічної  ради,   психолого - педагогічних консиліумів,

семiнарiв і засiдань методичних об’єднань;

ü  плануванні і реалізації завдань соціалізації здобувачів освіти, адаптації їх у новому колективі і соціальному середовищі;

ü  наданні допомоги дітям і сім’ям, що перебувають у складних життєвих обставинах або потребують посиленої педагогічної уваги чи мають особливі освітні потреби, в тому числі постраждалим від насильства та військових конфліктів.

Соціальний педагог Краматорського ВПУ сприяє:

ü  взаємодії закладів освіти, сім’ї і суспільства у вихованні здобувачів освіти, їх адаптації    до        умов            соціального   середовища, забезпечує консультативну допомогу батькам (законним представникам);

ü  захисту прав здобувачів освіти від будь-яких видів і форм насильства, представляє їхні інтереси у правоохоронних і судових органах тощо;

ü  формуванню у здобувачів освіти відповідальної поведінки, культури здорового способу життя, збереження репродуктивного здоров’я;

ü  попередженню         конфліктних  ситуацій,        що       виникають     під час освітнього процесу, запобіганню та протидії домашньому насильству.

Функції соціального педагога

·         Діагностична

вивчає та оцінює особливості діяльності і розвитку учнів (вихованців), мікроколективу (класу чи референтної групи), шкільного колективу в цілому, неформальних молодіжних об`єднань;  досліджує спрямованість впливу мікросередовища, особливостей сім`ї та сімейного виховання, позитивного виховного потенціалу в мікрорайоні та джерела негативного впливу на дітей та підлітків;

·         Консультативна

дає рекомендації (поради) учням, батькам, вчителям та іншим особам з питань соціальної педагогіки; надає необхідну консультативну соціально-педагогічну допомогу дитячим, молодіжним об`єднанням, дітям, підліткам, які потребують піклування чи знаходяться у складних життєвих обставинах;

·         Захисна

забезпечує дотримання норм охорони та захисту прав дітей і підлітків, представляє їхні інтереси у різноманітних інстанціях (служби у справах неповнолітніх, міліції, суди тощо);

·         Профілактична

переконує учнів в доцільності соціально значимих норм та правил поведінки, ведення здорового способу життя, сприяє попередженню негативних явищ в учнівському середовищі;

·         Соціально-перетворювальна

надає соціальні послуги, спрямовані на задоволення соціальних потреб учнівської молоді; здійснює соціально-педагогічний супровід навчально-виховного процесу, соціально-педагогічний патронаж соціально-незахищених категорій дітей; сприяє соціальному і професійному визначенню особистості, дбає про професійне самовизначення та соціальну адаптацію молоді;

·         Організаційна

координує діяльність та взаємодію усіх суб’єктів соціального виховання; сприяє соціально корисній діяльності дітей і підлітків; формує демократичну систему взаємостосунків в підлітковому середовищі, а також серед дітей і дорослих.

Специфіка функцій соціального педагога потребує безперервного самовдосконалення, широкої поінформованості, обізнаності, ерудиції, глибоких спеціальних знань. Соціальний педагог має бути цікавим для оточення.

На відміну від звичайного педагога у навчальному закладі, в моїй роботі першорядну роль відіграє не навчальна, а виховна функція, функція соціальної допомоги і захисту.

Роль соціального педагога в Краматорському ВПУ

Соціальний педагог покликаний попередити проблему,  своєчасно виявити  та усунути причини, які сприяють її виникненню, забезпечити превентивну профілактику різноманітних негативних явищ (морального, фізичного, соціального характеру), відхилень у поведінці підлітків , їх спілкуванні і, таким чином, оздоровити оточуюче їх мікросередовище. Тому в своїй роботі я намагаюсь виконувати різноманітні соціальні ролі і змінювати їх у практичній діяльності в залежності від ситуації і характеру проблеми, що вирішується. Це можуть бути ролі:

-        Посередника: між дітьми і дорослими, між сім’єю і державними службами, організаціями і закладами, які повинні піклуватися про духовне, фізичне і психічне  здоров’я дітей та підлітків;

-        Адвоката: захисника інтересів, законних прав учнів та їх сім’ї; забезпечує соціальну справедливість, намагаючись допомогти реалізувати свої здібності, дати можливість використати свої знання та навики;

-        Учасника спільної діяльності  підлітків і дорослих та одночасно організатора цієї діяльності (робота соціального педагога спрямована на спонукання людини до дії, ініціативи, творчості);

-        Помічника своїм учням у вирішенні їх проблем, допомагає  розширити їх компетенцію і розвинути здібність самим вирішувати свої проблеми;

-        Наставника: соціальний педагог «супроводжує» сім’ю, турбується про її здоров’я, моральні, загальнолюдські цінності, про своєчасне вирішення проблем, що виникають;

-        Конфліктолога: допомагає попереджувати і вирішувати конфліктні ситуації своїх клієнтів;

-        Суспільного діяча: підтримуює, розвиває та очолює соціальні ініціативи громадян, спрямовані на оздоровлення оточуючого середовища.

Моя професійна діяльність, як соціального педагога  - це комплекс взаємопов’язаних напрямів діяльності (виховна, навчальна, розвиваюча, соціокультурна, комунікативна, організаторська тощо), спрямованих на різні  об’єкти, для здійснення яких необхідні певні професійні знання, вміння і навики, а також професійно важливі якості.

 Моїм життєвим гаслом є: «Допомагаючи іншим – зростаєш сам!»

Педагогічне кредо: "Немає поганих дітей - є байдужі дорослі"

Булінг (презентація)

Що таке ФАБІНГ?

Сьогодні ми навіть не уявляємо свого життя без смартфона. Уранці прокидаємось від будильника на гаджеті, спілкуємось, завжди знаємо останні новини, погоду, живемо «он-лайн життям», часто за рахунок звичайного. Звісно ж, винний у цьому не наш улюблений смартфон, а унікальні можливості сучасних технологій та послаблений самоконтроль. Навряд чи хто замислюється, скільки реального часу проходить повз нас, поки ми залипаємо у гаджеті.

            Вам знайома ситуація, коли ваш друг або власне ви «залипаєте» у свій телефон під час розмови. Чи роблять вам зауваження щодо неуважності у розмові? Якщо так, то це є ідеальним прикладом фабінгу, про який ми вам і розкажемо.

            Вчені стверджують, що фабінг виникає на ґрунті психологічних проблем: неадекватної самооцінки, низького рівню самоконтролю та відповідальності, інколи навіть депресивного стану. Під час спілкування фабер постійно, за звичкою, риється у смартфоні, моніторить будь-яку інформацію, переглядає вже раніше побачене, грає в ігри ігноруючи при цьому оточення, залишається поза темою реальної розмови. Постійно тримає смартфон у руці, навіть під час пересування. Лякається, коли згадує, що, можливо, забув телефон вдома, або він може розрядитись. Під час розмови з іншою людиною постійно перевіряє смартфон через звукове сповіщення, часто і безпідставно сканує стрічку новин. Навіть під час вживання їжі не може відірвати погляд від екрану. До речі, психологи стверджують, що спожиті таким чином страви втрачають смакові якості.

            Фабінг – це психологічний термін й означає звичку постійно відволікатися на телефон під час живої розмови. Термін phubbing складається із двох англійських слів: phone – «телефон» і snubbing – «зневажливе ставлення».     Взагалі фабінг — це зневажливе ставлення до співрозмовника, яке виражається постійним бажанням відволіктися від розмови заради того, щоб «швидко зазирнути в телефон». Цей термін був запроваджений в 2012 році.

Фабінг шкодить не тільки тим, що руйнує соціальний зв’язок. Людина, яка піддається фабінгу, відчуває себе непотрібною та нецікавою. Звичайно, бувають ситуації, коли терміново потрібно відповісти на повідомлення чи телефонний дзвінок. У такому випадку потрібно вибачитися перед співрозмовником, владнати всі питання та намагатися більше не відволікатися на телефон.

            У 2015 році у США провели дослідження, і виявилося, що 46,3% людей відповіли, що їхні партнери їх фаблять. Згодом провели ще одне дослідження, і з’ясувалося, що в пар з фабінгом гірші стосунки й частіші сварки та непорозуміння.

            Виходячи з досліджень, найбільший процент фаберів серед представників покоління Z(термін, що застосовується для людей, які народилися з1996—2010). Про них кажуть: «народилися зі смартфоном». Z-ти надають перевагу спілкуванню у соцмережах, а не особистому.

            У їхньому підлітковому світі фабінг діє майже на постійній основі та вважається нормою. Більш стримані у цьому відношенні трохи старші люди: скільки б у вас не було мегаважливих онлайн завдань, ігнорувати співрозмовника на користь смартфона грубо і неприйнятно. Дослідники виявили ще й гендерний бік питання: жінки займаються фабінгом частіше та довше, для них це вияв соціальної інтернет-активності. Чоловіки ж у більшості сприймають смартфон як багатофункціональний технічний пристрій, але й серед них теж є фабери.

На офіційному сайті “Stop Phubbing”, що закликає молодь до живого спілкування, опублікована цікава статистика: 87% підлітків надають перевагу спілкуванню онлайн, а не віч-на-віч.

            Дослідники з’ясували, що люди неспроможні займатися кількома справами одночасно. Наприклад, під час розмови ми поглядаємо на телефон. У такому стані ми можемо почути слова співрозмовника, але не можемо обробити слова й невербальні сигнали з такою швидкістю, як належить. Мозок людини не може зосередитися на чомусь, роблячи одночасно інше, каже нейронауковець Ерл Міллер.

            Люди прагнуть новинок. Ці новинки дає їм інтернет. Ми натискаємо на одне посилання, потім на інше, і так по колу. Коли люди публікують твіт чи пост, одразу отримують реакції у вигляді коментарів чи лайків. Це змушує їх почуватися потрібними настільки, наче весь світ чекає на їхній допис.             Психологи називають це петлею зворотного зв’язку в інтернеті. Що цікаво, вона використовує ту саму систему винагород у мозку, що й кохання чи дружба. Тому люди витрачають час на смартфон та інтернет, а водночас дають собі виправдання – багатозадачність. Ми переконуємо себе, що можемо бути ефективні одночасно в кількох місцях завдяки онлайну. Але це не так.

            Це наче постійне перемикання вперед і назад, яке забирає багато енергії та часу та спотворює відчуття цінності справжнього контакту з друзями. Коли ми сидимо на цифровому ланцюзі, то не присутні повноцінно ані у віртуальному, ані в справжньому житті, каже викладачка МТІ, докторка Шеррі Теркл. До того ж люди це помічають, а тому не відкриваються нам. Це знижує рівень емпатії та зв’язків між співрозмовниками. Є дослідження, яке виявило, що рівень емпатії в студентів вищих навчальних закладів з 1979 до 2009 року зменшився на 40%. А це найбільше падіння з 2000 року.

Австралійці першими звернули увагу на цю проблему. Ними було створено спеціальний рух stop phubbing. Для живого спілкування у багатьох кафе та ресторанах Європи створюються спеціальні умови, наприклад, відключають WI-FI.

            Якщо раптом ця проблема не оминула і вас, є кілька способів, що допомагають позбавитися цієї шкідливої звички.

1. Не обов'язково викидати свій телефон. Просто навчитеся контролювати себе. У компанії друзів не витягуйте телефон із сумки. У вас не буде зайвої спокуси залізти у смартфон контролювати пошту або відповісти на повідомлення електронної пошти. Перевіряйте стрічку новин у соцмережах лише двічі на день. Цього достатньо. Решту часу має бути приділено живому спілкуванню з близькими та друзями.

2. Якщо у твоїй компанії є людина, яка страждає на фабінг, запропонуйте конкурс. Усі мають викласти свої гаджети у центр столу. Той, хто не втримається і першим схопить свій телефон, наприклад, має сплатити рахунок, замовити десерт для всіх.

3. Якщо ви збираєтесь до магазину, залиште смартфон удома. За цей короткий час нічого цікавого в соцмережі без вашої участі не відбудеться. Згодом намагайтеся збільшувати час «розлучення» зі смартфоном.

4. Вдома не варто тягати телефон по всіх кімнатах. Залиште його в одному місці.

5. Місця, де поганий зв'язок, чудове місце для прогулянки з друзями.

6. Будьте людиною слова. Якщо ви дали собі слово не діставати телефон у громадському транспорті без особливої потреби, не варто його порушувати.

            Отже, як підсумок, можемо сказати, що немає у світі нічого найдорожчого за живе спілкування та здорові відносини між близькими та знайомими людьми. І якщо вам, спілкуючись у реальній розмові, заманеться зробити черговий перегляд стрічки новин (вже аж п’ять хвилин пройшло), відкладіть, будь ласка, смартфон та подивіться співрозмовнику в очі.

Сенсорний телефон – засіб зв'язку, а не іграшка для дорослих.